Кадмій переважно (близько 40%) використовують для нанесення антикорозійних покриттів на метали. Висока пластичність таких покриттів забезпечує герметичність різьбових з'єднань.

КАДМІЙ (від грец. kadmeia - цинкова руда; лат. Cadmium) Cd, хім. Елемент II гр. періодичної системи, ат. н. 48, ат. м. 112,41. Кадмій – сріблясто-білий метал. Стандартний електродний потенціал -0,403 В. М'який ковкий тягучий метал, що добре вальцюється в листи, легко піддається поліруванню. Палички кадмію при згинанні видають тріск подібно до олову. У сухому повітрі кадмій стійкий, у вологому - на його поверхні повільно утворюється тонка плівка оксиду, що оберігає метал від подальшого окислення. На повітрі вище за температуру плавлення кадмій згоряє з утворенням бурого CdO. Пари кадмію реагують із парами води з виділенням водню. Повільно взаємодіє з мінеральними кислотами (найлегше з HNO3) з утворенням солей. Солі кадмію безбарвні.

 Застосування. Кадмій переважно (близько 40%) використовують для нанесення антикорозійних покриттів на метали. Висока пластичність таких покриттів забезпечує герметичність різьбових з'єднань. Кадмієві електроди застосовують в акумуляторах (~ 20% кадмію), нормальних елементах Вестона. Використовують кадмій для отримання пігментів (~20%) та спеціальних припоїв, напівпровідникових матеріалів, стабілізаторів (~ 10%) пластмас (наприклад полівінілхлориду), як компонент антифрикційних, легкоплавких та ювелірних сплавів.